Про робочу поїздку в Закарпатську область Голови Держводгоспу України Василя Сташука. За статтею газети “Закарпатська Правда” від 18.08 – 24.08.2007 року (№ 29)

в БАСЕЙНІ ТИСИ ВСЕ ПО ПЛАНУ

Але в ефективності виконання останнього годі й сумніватися, адже Уряд України забезпечує повне фінансування робіт з протипаводкового захисту. Наразі це показав і візит на Закарпаття Голови Держводгоспу України Василя Cташука.

… У час спекоти, коли всім цілком байдуже навіть незаконне збагачення якогось нахабного ужгородського депутатика за рахунок маніпуляцій зі своєю совістю, просто неймовірними здаються думки про знавіснілі осінні чи зимові води під час несподіваних паводків. Але останні достобіса реальні, бо це звичайнісіньке земне життя – ідуть дощі, повніють ріки, води заливають поля, як і соціальні ініціативи Президента уми наївних парафіян із найбільш істинних конфесій.

Тому, як і про сани розумні пацани дбають влітку, так і у відомстві начальника Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству Держкомітету України Володимира Чіпака вже за спеки щоденно займаються введенням у дію об’єктів протипаводкового захисту в басейні ріки Тиса.

Щоб переконатися в цьому особисто, ми випили в кафе облводгоспу кави “Меделін” по І гривні 20 копійок за порцію (не гірша ніж в “Меделіні”, де таку ж дають усім добрим людям по три гривні за порцію), а потім вирушили на автобусі до об’єктів, які наші славні краяни вирішили без зайвої скромності показати Голові Держводгоспу України Василю Андрійовичу Сташуку. Причетність до цього бентежним хвилюванням наповнювала наші груди.

СЕЛО ВАРИ НА

БЕРЕПВЩИНІ НЕ

ВТОПИЛИ СВОГО ЧАСУ

УКРАЇНСЬКІ ВОДИ, АЛЕ

ПОВНІСТЮ ПОГЛИНУЛО

УГОРСЬКЕ

ЛІНГВІСТИЧНЕ МОРЕ

Вари чи Варієво (і гак кажуть) знаходиться на ріці Боржава. Тепер з обох берегів воно, це звичайне село нашої планети, захищене височенними дамбами, по яких ще повзають, зализуючи греблю перед очима Голови В.А.Сташука до ідеального стану метушливі трактори-лопати, ворушиться, як динозавр, бульдозер, їздять з доцільною метою різні автівки. Курява стоїть, але вона тільки пробуджує грандіозні спомини про будови соціалістичного часу, коли не було думок про “бабло”, а тільки дещо безглузде завзяття усміхнених ударників комуністичної праці.

Українізація села торкнулася лише настільки, що місцеві малярі написали назву свого населеного пункту як “В А Р І”. Знання національної літери “і” неабияк втішила когось із сільської ради.

А так навіть тележурналіст Богдан Барбіл, котрий у цьому житті впритул бачив навіть Кучму, був неабияк здивований тією обставиною, що декілька місцевих жителів взагалі ні слова не знали ні по-російському, ні тим більше по-українському.

І ці рядки, зрештою, я пишу для кого завгодно, тільки не для жителів Барієва чи Варів, яких повністю поглинуло лінгвістичне угорське море.

А от українські води осінньої Тиси в 2001-му тільки смуги на стінах осель полишили рудого кольору, а потім відступили. Мовна стихія все-таки більш вражаюча.

Та не будемо про сумне.

Давайте віддамо честь праці, яка захищає угорськомовних українських громадян від гнівної Тиси.

На Боржаві у Варах збудували, отже, правобережну та лівобережну дамби.Біля стенда прямо на дамбі поважні й менш сановиті прибульці обговорили стан виконаних протипаводкових робіт та перспектив розвитку протипаводкового захисту в Берегівському районі. Квінтесенція обговорення була в тому, що Уряд Віктора Януковича домігся постійного виконання своїх зобов’язань щодо фінансування цих необхідних для Срібної Землі робіт.

  • Радісно, що проведена реконструкція дамб на ділянці село Вари – автодорожній міст у селі Бене Берегівського району, – сказав Володимир Чіпак. – Правобережна і лівобережна дамби біля Боржави побудовані в п’ятдесятих роках минулого століття і служили для захисту восьми населених пунктів Берегівського району, де проживає загалом понад десять тисяч чоловік населення. У випадку прориву правобережної дамби рікою Боржава можливе затоплення і населених пунктів, розташованих на території Угорщини. Загальна протяжність захисних дамб на ділянці реконструкції складає 15,8 км, в тому числі лівобережна дамба – 8,6 км, правобережна дамба – 7,2 км. Провести реконструкцію водозахисних дамб на всій довжині для підвищення її надійності вимагали відсутність запасу висоти над розрахунковими рівнями води, наявність фільтраційних процесів і сумний досвід історичних паводків 1998 і 2001 років. Через те, у відповідності до відкоригованої “Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні ріки Тиса в Закарпатській області на 2006-2015 роки”, яка в 2006 році затверджена Кабінетом Міністрів України, і передбачено реконструкцію цих водозахисних дамб, що ми наразі успішно здійснюємо. Станом на 1 серпня 2007 року виконано робіт на загальну суму 16,4 мільйона гривень. Побудовано 5,1 км водозахисних дамб. До кінця поточного року передбачається ввести в експлуатацію три пускових комплекси загальною протяжністю реконструйованої дамби – 5,3 км, орієнтовною балансовою вартістю -17 мільйонів гривень.

    І ГОРОДИЛОВО НА ХУСТЩИНІ ДАМБА ВІДГОРОДИЛА

    При нуртуванні катастрофічних паводків 1998 і 2001 років частина забудованої території села Городилово Хустського району теж затоплювалася паводковими водами.

    Голова Держводгоспу України Василь Сташук повідомив, що виконання робіт по захисту села Городилово теж передбачене “Програмою комплексного протипаводкового захисту в басейні ріки Тиса в Закарпатській області на 2006-2015 роки”. І з метою захисту населеного пункту від паводкових вод ріки Ріка в 2006 році розробили відповідну проектно-кошторисну документацію. Згідно неї і передбачено було здійснити комплекс заходів щодо захисту забудованої території села Городилово Хустського району з загальною кількістю населення понад 1200 чоловік.

    Дамба присутніх селян загалом влаштовувала. Тільки не зруйнований міст на другий берег ріки. Водойму місцеві жителі переходили по тимчасовому дерев’яному містку, покладеному на бетонні “бики”. За загальною версією, гроші на міст “вкрав ще колишній мер Спічкей”. Так це чи ні, але взимку по цьому переходу місцевому населенню, зомбованому прокляттям своєї приватної власності у вигляді зляканих халуп, пройти майже неможливо. Без травм, мається на увазі. Міський голова Михайло Джанда з готовністю вислухав ці зауваження, прибувши сюди. Думається, що висновки будуть зроблені.

    …Відтак доброзичливі трударі-водгоспівці повезли представників ЗМІ в чудове кафе-бар “Сокирниця”. На його території автономно панувала нова майбутня Україна – чудові офіціантки, прекрасні страви, вміння працювати і працювати з любов’ю. Так, як роблять свої дамби ті працелюби, на плоди праці яких ми дивилися в Берегівському та Хустському районах.

    Автор Василь ЗУБАЧ

    397 переглядів