Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

4 березня на запрошення Саболч-Сотмар-Берегської Обласної Дирекції з питань надзвичайних ситуацій делегація БУВР Тиси на чолі з начальником Володимиром Чіпаком взяла участь у науково-практичній конференції в м. Ніредьгаза присвяченій 15-ій річниці паводку 2001 року.

На заході були присутні фахівці служби надзвичайних ситуацій, водного господарства, проектних інститутів, представники угорських органів центральної влади та місцевого самоврядування, які приймали опосередковану і безпосередню участь у захисті під час паводку 2001 року. Основною метою конференції, окрім історичного екскурсу у події, організацію та проведення захисту, ліквідацію наслідків паводку, було також обмін набутим досвідом, представлення розвитку і вдосконалення за останні 15 років практик та систем протипаводкового захисту, систем завчасного попередження та інформування.

В рамках пленарного засідання прозвучали зокрема виступи щодо хронології подій та гідрології тисайського паводку 2001 року, системи логістичної підтримки захисту та завдань, які потребували центральної координації.

Під час засідання секції з питань водного господарства, організованого Верхнє-Тисайською Дирекцією водного господарства, прозвучали доповіді щодо роботи угорських та українських водогосподарських організацій під час паводку 2001 року, а також розвиток системи протипаводкового захисту Верхньої Тиси за період 2001-2015 років і перспективи до 2020 року. Увага також акцентувалась на вдосконалення системи прогнозування паводків із застосуванням сучасних гідрологічних моделей, розрахунку нового спільного розрахункового рівня паводку і зміни підходів в управлінні паводками в басейні Верхньої Тиси (управління ризиками, заплавними територіями).

Володимир Чіпак у своєму виступі представив гідрологічні особливості формування та проходження паводку 2001 року, наслідки та заходи щодо їх ліквідації на Закарпатті. Наголосив на проблематику гірських районів, де склалась важка ситуація через відсутність суцільних дамб та сильної берегової ерозії внаслідок чого постраждали села, були затоплені районні центри – міста Рахів, Тячів, Хуст.

На спільній українсько-угорській ділянці Верхньої Тиси (Вилок–Тівадар) рівні води перевищували максимуми історичного 1998 паводку на 30-40 см, а загальний підйом біля міста Чоп досяг майже 10 метрів. Коли пік паводку проходив на спільній прикордонній ділянці ми отримали посильну допомогу фахівців з Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей.

Начальник БУВР Тиси також відзначив, що у зв’язку з швидкоплинністю паводку паралельно з початком проведення ліквідації наслідків паводку у гірських районах потрібно було забезпечувати захист на низинних територіях – Берегівському, Виноградівському і Ужгородському районах. З цією метою були задіяні аварійні бригади, матеріальні ресурси і технічні засоби організацій всього водогосподарського комплексу області, підрозділи МНС, які разом з військовими частинами та населенням здійснювали нарощування і посилення дамб. Ситуацію ускладнив прорив дамби в с. Тарпа на угорській  території 6 березня, внаслідок якого було затоплено 4 села в прикордонній зоні України.

У тих екстремальних умовах фахівцями було оперативно змоделювано подальший сценарій подій, прийнято рішення і визначено план дій для зведення можливих збитків до мінімальних.

Також було відзначено міжнародну допомогу, яку було отримано від Угорщини, Словаччини та Голландії, а також надання взаємної допомоги України угорській стороні.

ня дамб. Ситуацію ускладнив прорив дамби в с. Тарпа на угорській  території 6 березня, внаслідок якого було затоплено 4 села в прикордонній зоні України. 

Слід відзначити, що наслідки історичного паводку на Верхній Тисі, незважаючи на його потужність, завдали у 2,5 рази менше збитків ніж наслідки паводку 1998 року. Це викликано тим, що саме за близько 2,5 роки вдалось забезпечити захист населених пунктів Хустського району, смт. Королево та Вилок, а також багатьох ділянок гірської місцевості.

Руйнівні наслідки паводку водночас були здатні об’єднати людські думки, зусилля і досвід. Так, за останні 15 років цей паводок неодноразово піддавався обговоренню, аналізу та дослідженню, і саме він став поштовхом до кардинального переосмислення підходу щодо подальшого комплексного розвитку системи протипаводкового захисту Верхньої Тиси.

В цьому напрямку були розроблені та почали впроваджуватись національні протипаводкові програми із застосуванням активного та пасивного методів управління паводками, автоматизованого прогнозування паводкових загроз, а також басейнового принципу управління водними ресурсами.

На жаль, на відміну від угорської сторони, на Закарпатті внаслідок хронічного недофінансування програми комплексного протипаводкового захисту протягом останніх 3 років ряд першочергових робіт протипаводкового захисту не виконані, а також не вдалось розпочати передбачені заходи з регулювання русел та будівництва акумулюючих ємностей і польдерів.

Стихійні лиха, що сталися в липні 2008 та грудні 2010 року, дали можливість перевірити правильність підходів до створення комплексного протипаводкового захисту Закарпатської області та надійність збудованих гідротехнічних споруд. Про це свідчить порівняльний аналіз господарських збитків внаслідок найбільших паводків Закарпатської області. Збитки становили у рази, а той десяток разів менше.

Потрібно відзначити високу ефективність спільної українсько-угорської автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи прогнозування та моніторингу паводків АІВС-Тиса під час проходження потужних паводків останніх років.

Останнім часом українська і угорська Сторони працюють над синхронізацією національних Програм протипаводкового захисту, забезпеченням рівнозначного ступеню захисту прикордонних територій із застосуванням новітніх інформаційних технологій (проведення моделювання паводків) відповідно до затвердженого в 2012 році нового спільного розрахункового рівня паводків на українсько-угорській прикордонній ділянці р. Тиса.

Для цього необхідним є виконання комплексу робіт, які здійснюються переважно за кошти державного бюджету України та частково – із залученням коштів фондів ЄС. Згідно з угодами, укладеними в рамках міжнародних проектів виконується комплекс науково-дослідних, проектно-вишукувальних та немасштабних будівельних робіт, здійснюється закупівля механізмів та обладнання. Відрив Угорщини від України в аспекті розвитку вказує на колосальну відмінність можливостей, які дає фінансування зі структурних фондів ЄС в порівнянні з отриманням грантових коштів ЄС.

Наразі у зв’язку з відсутністю можливості реалізації реконстукційних робіт на українській стороні, експертами розроблений спільний план управління паводками для критичних ділянок дамб р. Тиса для рівнів історичного максимуму та розрахункового рівня паводку.

На завершення було відзначено, що міжнародна співпраця не обмежується лише будівництвом об’єктів інженерного захисту від паводків та повеней, оскільки створення єдиного протипаводкового комплексу передбачає використання передового досвіду з розв’язання подібних проблем, обмін науковими розробками та інформаційним забезпеченням, технічну та технологічну підтримку, навчання фахівців тощо.