Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

Двадцять п’ять тисяч пляшок. Приблизно така кількість пластикової тари пропливає однією закарпатською річкою протягом паводкової хвилі.

І це – не враховуючи інше сміття та сухостій, змитий з берегів та прилеглих до водойм територій. Усе це «добро» закарпатськими річками пропливає майже всю територію області, частково осідаючи на українській землі. Однак більша частина цілком успішно покидає територію держави та «інтегрується» в Європейський Союз. Після кожного такого паводку Угорщина та Румунія змушені очищувати свої береги від закарпатського сміття, а Україна стає винуватцем чергового міжнародного екоскандалу.

Найбільше європейське сміттєзвалище

Поки закарпатські можновладці з усіх кутків заявляють про те, що перетворюють область на європейський регіон із розвиненою інфраструктурою та привабливою для іноземців туристичною сферою, область помаленьку перетворюється на смітник. Кількість стихійних сміттєзвалищ росте пропорційно до кількості нових супермаркетів, а західні сусіди, котрим не пощастило ділити з нами кордон, продовжують бити на сполох: ви завалюєте нас сміттям.

«Останні 10-12 років виникло питання засмічення поверхні цих водотоків. Воно набуло таких масштабів, що, в принципі, країни Євросоюзу такого у себе не бачили. Від нас водні токи, тобто Уж, Латориця, Тиса стали транспортуючим засобом сміття за кордон. Тут деякі гарячі голови жартують, що ми їм постачаємо сировину. Але навіщо їм така «сировина»? Забирайте її собі. А пливе все. Пляшки, обрізки дерев», – розповідає Володимир Чіпак, начальник Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса та заступник уповноваженого уряду України з питань прикордонних вод з Угорщиною.

Результатом кожного паводку на Закарпатті зазвичай стають міжнародні «розбірки». Сусіди збирають у себе сміття з України і виставляють рахунки. Ми, згідно міжнародного законодавства, зобов’язані відшкодувати фінансові затрати на збір та утилізацію цих відходів. Щоправда, інформація про шалені штрафи, якою закарпатців періодично лякають у місцевих ЗМІ, дійсності не відповідає. Штраф можуть накласти тільки після відповідної судової тяганини.

«Механізму штрафів немає. Це країна з країною повинна судитися. Є міждержавні угоди на прикордонних водах. Вони охоплюють питання у сфері будівництва, проектування, обміну інформацією, протипаводкового захисту, якість води. Якщо йти за європейським принципом, то хто забруднює, той платить. Якщо говорити з такого принципу, то сміття туди йде наше. І ми, в принципі, згідно цієї європейської хартії, повинні платити», – пояснює головний «водник» Закарпаття Володимир Чіпак.

Вперше подібне питання фінансового відшкодування постало кілька років тому. Тоді угорці змогли зупинити сміттєву хвилю у Токаї. На цій ділянці течія дозволяла залучити спеціальну техніку та зібрати сміття з поверхні річки. Угорці очистили річку і викликали до себе представників України. Вислуховувати претензії тоді поїхав саме Чіпак – заступник уповноваженого уряду України з питань прикордонних вод з Угорщиною.

«Вони порахували у скільки це їм обійшлось і показали: 35 тисяч євро ми затратили, щоб ваше сміття зібрати. Вони складували це все, визвали мене, привели телебачення і показали гори сміття. Оце – сміття, яке ми витягнули з Тиси. Будь ласка, вживайте заходи», – згадує Володимир Чіпак.

Тоді угорський колега Володимира Чіпака у відповідному протоколі віддав розпорядження вирішити проблему компенсації. Однак коли питання оплати постало вкрай гостро (власне, через відсутність потрібних коштів), угорці нарешті заявили: нам не потрібні ваші гроші. Але розберіться зі своїм сміттям.

А сміття, до речі, багато. За підрахунками закарпатських водників, на найбільших річках області (через уявну лінію на будь-якій із ділянок) під час паводкових хвиль щохвилини пропливає 70 пляшок. В середньому, паводок триває шість годин. Нескладні підрахунки дозволяють вивести вражаючу цифру – 25 тисяч пляшок. На одній річці. За одну паводкову хвилю. І це тільки пляшки. Інше сміття та сухостій експерти не підраховують.

Сміттєвий туризм

Чи не найбільше шкоди імідж одного з найбільших сміттєзвалищ Європи завдає туристичній галузі Закарпаття. І хоча в управлінні туризму Закарпатської ОДА нас запевнили, що туристичну привабливість області перекреслити не так просто, проблемний фактор все ж залишається.

«Туристичну привабливість нашої області перекреслити неможливо, адже цілий ряд переваг над найближчими сусідами та й основними туристичними зонами України в цілому не можуть відмовити туриста їхати відпочивати саме до нас. Проте проблема зі сміттям – одна з найбільш проблемних, адже перше враження про місцевість у туриста може скластися лише один раз і залишити в пам’яті не лише приємні спогади про відпочинок в Закарпатті», – прокоментував нашому виданню начальник управління туризму Закарпатської ОДА Денис Ман.

Разом із тим, за словами Дениса Мана, в області приділяється дуже серйозна увага інфраструктурним питанням, в тому числі тривають активні пошуки інвесторів для будівництва сміттєпереробних заводів.

«Заплановано на території області три таких, і наразі тривають пошуки сприятливих ділянок та громадські слухання. Є потенційно інвестор, який за свій кошт готовий побудувати такі заводи, але є процедура з відведенням ділянок згідно чинного законодавства. Сподіваюся, це питання буде частково вирішено вже цього року. Перша лінія сміттєпереробного заводу в Берегівському районі вже відкрилася», – розповів Денис Ман.

Про те, що проблема зі сміттям в області потроху вирішується, нещодавно в інтерв’ю обласному телебаченню розповів і голова Закарпатської обласної ради Михайло Рівіс:

«На сьогодні плануємо створити три міжрегіональні полігони на території краю, які відповідатимуть європейським нормам, і які повинні повністю вирішити на 50 років наперед питання збору та поводження з твердими побутовими відходами. Для цього ми знайшли механізми фінансування і хто буде цим займатися. Фактично це буде проводитися через структури Європейського банку реконструкції і розвитку. Наразі проходить процес узгодження термінів надання кредиту комерційній фірмі «АВЕ». Ми працюємо над тим, аби якнайшвидше створити ці три полігони і дати краянам альтернативу, куди вони мають позбуватися сміття. Якщо цього не зробити, то сміття викидатиметься у річки».

Інші ж методи боротьби із засміченням результату поки не дають. Штраф, розміром у 850 гривень, за несанкціоноване сміттєзвалище, виписаний голові сільської ради, на жаль, на закарпатців не впливає. І люди продовжують зносити власні відходи до лісів та берегів річок. Як то кажуть, подалі від очей…

Отруйна вода

Однак шкода туристичній галузі – далеко не найбільший ризик, який несе у собі сміття, що пливе закарпатськими річками. Наслідки постійного забруднення води, в тому числі і ґрунтових вод, можуть мати набагато серйозніші масштаби.

“Гострою проблемою для довкілля є розташування несанкціонованих сміттєзвалищ на територіях, прилеглих до водних об’єктів. Таке безвідповідальне ставлення до навколишнього середовища призводить до забруднення поверхневих і підземних вод, а також контамінації ґрунтового покриву. Крім того, існує проблема забруднення Ужа нижче Перечина важкими металами (хром, кадмій), що потрапляють зі стічними водами. Надходження недостатньо очищених побутових стоків у водні артерії нашої області, в тому числі річки Уж, призводить до погіршення санітарно-екологічного стану водного об’єкту, оскільки у воді зростає чисельність патогенних і умовно- патогенних мікроорганізмів, відбувається мікробіологічне забруднення ґрунту в прибережній зоні і як результат об’єкт стає непридатним для рекреації», – пояснила нашому виданню Доцент кафедри ентомології та збереження біорізноманіття Ужгородського національного університету, кандидат біологічних наук Людмила Симочко.

Основною причиною такого забруднення Симочко вважає відсутність екологічної культури і виховання самих мешканців, які забруднюють прибережні смуги або безпосередньо викидають сміття у водні об’єкти. Відтак науковець констатує: закарпатці мають усвідомити, що невігластво у сфері охорони довкілля, бездумне «вирішення проблеми» з побутовими відходами може призвести до значного погіршення екологічного стану нашого краю, що, безумовно, відіб’ється і на здоров’ї самих краян.

ІВАННА БЕДЕЙ для Голосу Карпат.

Джерело інформації: goloskarpat.info