Державне агентство водних ресурсів україни
Як відвернути екологічну біду від водних ресурсів краю?
На початку третього тисячоліття масштаби антропогенного впливу на водні об’єкти досягли катастрофічної межі, але більшість людей про розміри цього лиха уявлень не має. Це характерно і для нашої області. Зменшення промислового та сільськогосподарського виробництва в період перебудови економіки краю не супроводжувалося зменшенням забруднення води. Це дуже небезпечна ознака, яка вказує на те, що відновлювальні, самоочисні сили природи вичерпуються. Кожен громадянин повинен усвідомити, що своїми, часом протиприродними діями погіршує майбутнє свої дітей та онуків, бо ці протиприродні дії кожного з нас формують екологічну кризу, в якій ми опинилися. Щоб стабілізувати екологічну ситуацію, не допустити сповзання її за критичну межу, де починаються вже незворотні процеси, треба вирішувати водогосподарські екологічні проблеми вже сьогодні. Адже в загальній екології водогосподарська екологія становить понад 75%. Вона, як той лакмусовий папірець, відображає екологічний стан села, міста, району, області, держави. Саме в краплині води відображається екологія всієї держави.
Усі заплановані і впроваджувані заходи для поліпшення екологічної ситуації в Закарпатті повинні мати єдину конкретну мету. Зрозуміло, що жодні заходи не допоможуть природі набути того стану, який був до його порушення. Ми можемо намагатися лише досягти збалансованої рівноваги між потребами економіки краю і відновною спроможністю природи.
Тому саме слід виділити основні напрямки поліпшення водогосподарської екологічної ситуації в Закарпатті:
1) захист населення і виробничо-господарського комплексу від шкідливої дії води (паводків, підтоплення, водної ерозії тощо);
2) задоволення якісною водою питних і господарських потреб населення та галузей економіки області;
3) досягнення балансу між потребами економічного розвитку і спроможностями відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів у результаті цілеспрямованого регулювання господарської діяльності.
Досягнення цих цілей можливе у кілька етапів, протягом яких необхідно вирішити низку проблем. Сьогодні основними з них вважаємо такі:
На першому етапі вирішення цих проблем необхідно стабілізувати наявну ситуацію, про що свідчитимуть зникнення загрози загострення безповоротного ходу процесу та поява перших проявів тенденції поліпшення ситуації. Основна увага повинна бути приділена водним проблемам, як найбільш важливим і мобільним.
Вирішення згаданих вище завдань у сфері водних ресурсів можливе лише за умови забезпечення у цій галузі реалізації прав нинішнього і майбутнього поколінь людей на користування екологічно повноцінним водноресурсним потенціалом, а також збалансованості потреб економічного розвитку і можливостей відтворення водних ресурсів. Для цього, по-перше, басейн водойми, річки має розглядатися як єдине ціле і як єдиний об’єкт екологосистемного управління. Уся водогосподарська діяльність повинна здійснюватися для басейну в цілому з урахуванням усієї сукупності заходів, що проводяться на ньому. Контроль за додержанням загальнодержавних інтересів у басейні здійснює спеціально уповноважений державний орган управління використанням і охороною водного фонду та інші державні контролюючі організації в межах їх компетенції.
По-друге, досягнення балансу між потребами економічного розвитку і можливостями відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів можливе лише шляхом екологізації господарської діяльності, тобто комплексне поєднання соціальних, екологічних і економічних пріоритетів, забезпечення стабільного економічного росту, усунення соціальної несправедливості, збереження геоекосистеми басейну. Інакше кажучи, стале водокористування – це екологічно безпечне, соціально значуще вирішення насамперед проблем водозабезпечення.
По-третє, водна політика держави має бути спрямована на таке нормування водокористування, яке б забезпечило постійне зменшення шкідливого впливу на водні об’єкти за допомогою екологічного орієнтованих цільових показників з урахуванням реальної екологічної та економічної ситуації на конкретному водному об’єкті.
По-четверте, державна політика у сфері екології має грунтуватися на платності природо- і, зокрема, водокористування, оскільки, як це визнано у всьому світі, платне водокористування є найбільшим ефективним інструментом раціонального використання та відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів і екологічного благополуччя. Відшкодування всіх витрат за рахунок платежів водокористувачів – єдина надійна основа реалізації політики сталого водокористування. Лише в початковий період можливе залучення додаткових коштів для проведення окремих заходів.
Необхідно визнати воду економічним продуктом. Вона має вартість як мають її земля, ліс, надра. Вартість води складається з її цінності як природного ресурсу (з урахуванням потенційної вигоди) і витрат на цілеспрямоване відтворення водних ресурсів після їх використання. Платежі повинні повністю відшкодовувати витрати на реалізацію економічно і соціально обгрунтованих заходів для сталого відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів. Розміри платежів мають стимулювати раціональне водокористування.
І п’яте, останнє. Державна екологічна політика, зокрема у сфері використання водних ресурсів, матиме успіх лише за умови її пріоритетності перед будь-якими територіальними, локальними, місцевими економічними програмами, заходами тощо. Крім того, державна програма повинна бути повністю прозорою, уся інформація має бути відкритою та безплатною. Зокрема, повинен бути вільний доступ до даних про стан водних і водогосподарських об’єктів, якість питної води. Процедури визначення тарифів, нагромадження та витрачання коштів, укладання контрактів на виконання підрядних робіт також мають бути прозорими. У засобах масової інформації повинна бути постійна програма (не щомісячна, а щоденна), присвячена екології, де не тільки висвітлювався б стан навколишнього середовища. а й на конкретних прикладах широко обговорювалися б заходи щодо його поліпшення. Лише тоді, коли державна екологічна політика знайде розуміння і підтримку усіх шарів населення, вона буде втілена в конкретні справи.
Уже давно необхідно перейти до моделі вирішення назрілих проблем не на хвилях мітингової екології і дешевого популізму, а на основі конструктивної й послідовної співпраці, від чого тільки виграє все наше суспільство. До цієї роботи слід широко залучити й громадськість, яка дійсно хоче допомогти оздоровити екологічну ситуацію в краї, а не робити свій екологічний бізнес.
Едуард Осійський,
начальник відділу комплексного використання водних ресурсів Закарпатського облводгоспу