Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

На сайті БУВР Тиси ми неодноразово висвітлювали проблеми, які  характерні для поверхневих вод басейну Тиси. Наразі хотіли б акцентувати увагу на основних проблемах використання підземних вод, які є не менш актуальними для нашого краю.  Отже представляємо  Вам статтю

Стан та основні проблеми використання підземних вод Закарпаття .  Сучасний стан питного водопостачання Закарпатської області, за даними водокористувачів, базується на використанні мережі  централізованих і розосереджених водозаборів, а також доволі густої мережі поодиноких експлуатаційних свердловин, розміщених у великих населених пунктах та в сільській місцевості.

Експлуатаційні запаси оцінені чи апробовані для обласного центру і десяти районів. Не забезпечені централізованим  водопостачанням з підземних водозаборів лише три гірські райони: Свалявський, Воловецький, Міжгірський. Це зумовлено тим що у вказаних районах достатня кількість поверхневих джерел, як централізованого, так і місцевого водопостачання. Проте останнім часом поверхневі джерела водопостачання, особливо в посушливий період, не здатні забезпечити потребу водокористувачів у водних ресурсах.

Саме тому великого значення набуває використання підземних джерел водопостачання. Більшість родовищ підземних прісних вод експлуатують водоносний горизонт алювіальних відкладів минайської світи, який має широке розповсюдження на даній території. Із 37 розвіданих ділянок на сьогоднішній день освоєні далеко не всі, тому резерви таких підземних вод ще мають значний ресурс.

Основними джерелами водопостачання в Закарпатській області є:

– для населення міст і більшості населених пунктів – підземні води;

– для промисловості – поверхневі і підземні води;

– для зрошення – поверхневі води.

Сільськогосподарське водопостачання, за виключенням невеликої кількості водозаборів із гірських потічків, базується переважно на підземних водах. Підземні води в області є важливим джерелом водопостачання, особливо в рівнинних районах області.

Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням і особливо каналізацією залишається низьким. В області тільки два міста повністю забезпечені централізованим водопостачанням і водовідведенням. З 28 селищ міського типу лише 50 % мають централізоване водопостачання і 46 % – централізоване водовідведення, з них тільки в 5 населених пунктах очисні споруди працюють стабільно.

Значно гірше ситуація в селах – з 561 сіл тільки 15 (3%) забезпечені  централізованим водопостачанням і 5 (1%) – централізованим водовідведенням. Населення тут користується в основному шахтними колодязями і вигрібними ямами, що за несприятливих погодних умов істотно ускладнює санітарно-епідеміологічну ситуацію і приводить до виникнення інфекційних і кишкових захворювань.

Так, обласний центр Ужгород, що розташувався на обох берегах однойменної ріки, питною водою з правого боку забезпечувався безпосередньо з  р. Уж з застосуванням дериваційного каналу та насосно-фільтрувальної станції,  а з лівого – водозабором «Минай», який базується на ділянці Уж – Латорицького родовища прісних підземних вод.

На сьогоднішній день завдяки технологічним заходам вдалося поєднати правобережну і лівобережну систему водопровідних мереж, що значно покращило якість води в місті. Водозабір «Минай» складається з 22 артезіанських свердловин, які використовують 100% від затверджених запасів. Діючими наразі є 17 свердловин з продуктивністю 30 тис. м куб. на добу. Накопичена насосами першого підйому в трьох резервуарах вода забирається насосною станцією другого підйому і трьома водогонами подається в місто.

Централізованим водопостачанням забезпечено 87% населення міста Мукачеве. Усі водозабори – підземні. У Мукачеві і прилеглих околицях задіяно 82 глибинних свердловини, які об’єднані у 9 водозаборів. Всього щодобово всіма водозаборами відбирається приблизно 41 тис. м куб. води.  За умовами захисту від забруднення, експлуатаційні горизонти підземних вод не захищені (лише 20 % відносять до умовно захищених), тому родовища підземних прісних вод, які розвідані і ті, що вже експлуатуються, в області є інфільтраційними, тобто утвореними взаємозв’язком водоносного горизонту з поверхневими водами. А це означає, що якість видобутої на водозаборах підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і вимагає особливого захисту. Треба відмітити також важливу рису формування та поповнення підземних вод в умовах Закарпаття – через гірські умови поверхневий стік нерівномірний протягом року – 25 % припадає на межінь, 75% – на паводки, під час яких якість поверхневих вод суттєво погіршується через змив забруднювачів з поверхні річкових водозборів.

Основними джерелами дифузного забруднення підземних вод в басейнах закарпатських річок є побутові стічні води населених пунктів не приєднаних до каналізаційної мережі, стік з сільгоспугідь, забруднення атмосферними опадами, аварійне забруднення.

В останні роки спостерігається тенденція до зменшення використання водних ресурсів. Щодо промисловості, то такий спад зумовлений її кризовим станом і це корелює зі зменшенням обсягів промислового виробництва, повним або частковим зупиненням великих підприємств із водоємким виробництвом (машинобудівних, лісохімічних, приладобудівних та інших). У сільському господарстві спад водоспоживання зумовлений, певно, не із зниженням обсягів виробництва, а зі збільшенням частки індивідуальних і малих фермерських господарств, які користуються нецентралізованим водозабезпеченням, а також практично знищенням систем зрошення, які були в радянські часи.

Незважаючи на те, що Закарпаття, в порівнянні з іншими областями, є найбільш водозабезпеченим регіоном України, якісні показники води, яка подається споживачам, далекі від ідеальних. Причиною цього є незадовільний стан водозабірних ділянок області. На них не дотримуються вимог Водного кодексу щодо облаштування зон санітарної охорони, не встановлено водомірні пристрої для інструментального обліку води по кожній свердловині, не розроблено та не погоджено технологічні схеми забору підземних прісних вод. Практично на всіх підприємствах, що займаються видобутком прісних вод, не проводяться гідрогеологічні спостереження за станом родовищ.

Таким чином, стан господарсько-питного водопостачання в Закарпатській області наразі можна охарактеризувати як незадовільний, у зв’язку з загальною тенденцією погіршення стану водних ресурсів загалом, недофінансуванням природоохоронних заходів.

Сучасний стан водопостачання області потребує переоснащення та модернізації.

Відділ водних ресурсів, обліку використання вод та моніторингу довкілля