Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

“Коли вода розмовляє, ми всі повинні слухати”. Закарпатські річки, колись символи природної краси та родючості, тепер перетворилися на свідків екологічного хаосу. Час, коли весняні повені відносять тонни сміття від українських берегів до кордонів Словаччини чи Угорщини, став не лише проблемою природи, але й соціокультурним феноменом, що вимагає негайного розв’язання.

Латориця — річка, яка має значення не лише для Закарпаття, а й для України в цілому. Її протяжність становить 191 кілометр, з яких 144 кілометри протікають територією Закарпаття.

Вона бере свій початок на південно-західних схилах Вододільного хребта, а свою дорогу завершує в Кошицькому краї Словаччини, куди з першими повенями річка приносить тонни українського сміття, про що деякі закарпатці можливо і не здогадуються.

Ця проблема — багатогранна і важлива. Вона стає обʼєктом для обговорень вже не перший рік, позаяк розмови про забруднення річки перетворюється на не лише екологічний, але й соціокультурний дискурс.

Ми піддали аналізу поточну ситуацію з річкою станом на 2024 рік, намагаючись з’ясувати, які основні причини її забруднення та чи вживаються якісь заходи для поліпшення її стану. Крім цього, розглянули, чи постає вона у ролі нової домівки для фауни, чи, навпаки, є загрозою для її існування.

Відсутність водовідведення — один із основних чинників забруднення Латориці.

Основна причина забруднення річок на Закарпатті — відсутність належної системи каналізації та водовідведення у містах та селах регіону. Багато населених пунктів не мають належної інфраструктури для збору та очищення стічних вод, що призводить до безпосереднього виливання відходів у річки та потоки.

Зараз наявність декількох стічних вод та їх самоочисна здатність все ж дозволяють зберігати екологічний стан річки на рівні “задовільно”. Однак будівництво нових та модернізація діючих очисних споруд у населених пунктах, що знаходяться поруч з річками, має потенціал суттєво покращити екологічну ситуацію нашими водоймами.

“Тисячі людей миють брудний посуд, приймають ванну, користуються туалетом та обробляють його хімією — все це згодом стікає не туди, куди мало б. Ця практика не лише забруднює водні ресурси, а й загрожує здоров’ю населення та екосистемі в цілому. Вирішення проблеми вимагає комплексного підходу, що включає в себе будівництво та модернізацію систем каналізації, посилення контролю за викидами, а також освіченість населення щодо екологічної свідомості та відповідальності“, — запевняє Іван Раточка, начальник дільниці гірських річок Мукачівського МУВГ.

Виливання стічних вод безпосередньо до водойм призводить до забруднення води хімічними речовинами, бактеріями та іншими забруднюваними речовинами. Це може призвести до вимирання риб та інших водних організмів, а також до забруднення питної води та загрози здоров’ю людей, які користуються цими річками під час купання або для забезпечення побутових потреб.

Крім того, забруднення Латориці негативно впливає на розвиток туризму та місцевої економіки, оскільки зменшує привабливість регіону для відпочинку та інвестицій. Тому розв’язання цієї проблеми, впевнені опитані нами містяни, є важливим завданням для забезпечення сталого розвитку регіону і збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.

Інша проблема полягає у вирубці лісів, адже техніка, яка рухається у бік лісу, часто без належного на те дозволу, спеціальними машинами трелює дерева, створюючи чималу шкоду. Проблема, нібито повʼязана з втратою величних Карпат, але насправді в рази більша, позаяк стосується і річок, а відтак не тільки Латориці.

“Машини, які використовуються для вирубки лісів, часто спричиняють шкоду річкам через викидання мастил та інших хімічних речовин безпосередньо у водойму. Це може призводити до забруднення води, отруєння риб та інших водних організмів. Крім того, машини, що працюють у лісі, можуть тягнути за собою мул та інші відходи, які потрапляють в Латорицю та поручні водні потоки. Це призводить до забруднення води та зменшення якості водних екосистем. Відзначу, що руйнування лісів може призвести до ерозії ґрунту та струмків, які виноситимуть велику кількість іллю та мулу“, — додає Іван Раточка.

Миття машини в річці — поширена, проте шкідлива звичка, за яку раніше накладали штрафи.

В нашому регіоні досить поширена практика миття автомобілів у річках. Такі дії траплялися в Мукачівському районі нерідко, позаяк тут розташована велика кількість річок та водойм.

Особливо популярна така звичка жителів регіону в літню пору, коли сімʼями збираються на відпочинок біля водойм. Тоді ж містяни направляють машину до річки, а дітей, як часто це відбувається, просять мити машину. Малеча ж сприймає це, як цікаву гру, але навіть не підозрює, яку шкоду така справа завдає екосистемі.

“Незважаючи на те, що це здається зручним та доступним способом, така діяльність може суттєво нашкодити річкам та їхнім екосистемам. Під час миття машини у водоймі вода забруднюється мастилами, брудом та хімічними речовинами, які можуть мати негативний вплив на життя водних організмів та якість води. Крім того, відкрите миття автомобілів може призвести до виносу в річку мийних засобів та інших відходів, що додатково загрожує екологічному інтегритету водних екосистем“, — розповідає Іван Раточка.

Раніше за миття автомобілів у річках передбачалися штрафи, однак пізніше ці санкції були скасовані. Тим не менш, це не означає, що миття автомобілів у водоймах стало безпечним для довкілля.

“Ще з початку 2000-х, а можливо й раніше, на Закарпатті діяла заборона на миття машин у водоймах, проте люди все одно порушували це правило. Тоді разом із колегами з управління ми стежили за ситуацією та відловлювали порушників: робили фотофіксацію, щоб не можна було відректися від скоєного, а потім накладали штраф. Пізніше, в 2011 році це правило скасували із невідомих мені причин, і, гадаю, відтоді охочих помити машину в річках побільшало. Зрозуміло, раніше мийок було менше, але зараз їх велика кількість. Чому люди обирають водойми — для мене загадка, це дуже не правильно“, — запевняє Іван Раточка.

Скасування штрафів не звільняє нас від відповідальності за збереження чистоти та здоров’я наших річок. Важливо звертати увагу на альтернативні методи миття автомобілів, які не завдають шкоди природі, зокрема використання автомийок або екологічно чистих засобів для миття на власному подвір’ї.

Пластик — інша причини забруднення річки, проте з ним намагаються справлятися.

Питання, куди викидати сміття, стає безжальною дилемою для місцевих мешканців. Відсутність альтернатив ставить їх перед вибором між забрудненням річки та шкідливим спалюванням відходів, відтак обидві опції несуть серйозну загрозу для довкілля. Як відомо, на Закарпатті поки нема діючого сміттєпереробного заводу, а місцева влада наразі не забезпечує регулярний вивіз пластику та інших відходів через фінансові та логістичні проблеми.

Річка Латориця, що переходить кордон зі Словаччиною, потрапила під серйозну загрозу через забруднення пластиком. Пластикові відходи стали все більш поширеними в річці, що має негативний вплив на екосистему та людей, які користуються її водами.

“Нагромадження пластику у річці є результатом недостатньої утилізації відходів та недбале ставлення до навколишнього середовища. Велика кількість пластикових пляшок, пакетів та інших виробів знаходяться у воді, забруднюючи її та шкодячи річній фауні та флорі. Наслідки цього забруднення можуть бути серйозними. Відходи можуть негативно впливати на здоров’я річкової фауни та флори, отруюючи їх або застрягаючи в системі травлення, про що свідчить вимирання риб за останні 3 роки. Крім того, пластик може накопичуватися в екосистемі та переходити в їжу та воду для людей, що може викликати серйозні проблеми здоров’я“, — зазначає Іван Раточка.

Забруднення пластиком також має вплив на естетику та рекреаційні можливості річки. Замість того, щоб бути місцем відпочинку та розваг для місцевих мешканців та туристів, річка може стати неприємним середовищем через плаваючі сміттєві маси та забруднені береги.

На жаль, не кожен розуміє, що пластикові відходи в річці Латориця важко переробляються та розкладаються, відтак можуть залишатися у водному середовищі впродовж десятиліть, якщо не довше.

Зусилля щодо боротьби з забрудненням Латориці все ж проводяться, до того ж на різних рівнях. Діти з місцевих шкіл активно долучаються до прибирання берегів річки під час суботників з власної ініціативи, а місцеві організації ініціюють спеціальні заходи з очищення водойм від пластикових відходів.

Навіть пересічні мешканці населених пунктів Свалявщини приєднуються до цієї ініціативи, самостійно прибираючи сміття на берегах річки. Дві молоді жительки села Неліпино — 19 річна Наталія та 20 річна Ірина — вирішили взяти на себе очищення річки Латориці. Іноді вони вирушають на берег річки, щоб прибрати його від пластикових відходів, які загрожують екосистемі водойми.

За останній рік вони вже змогли вивезти значну кількість сміття, збираючи понад десяток великих мішків.

“Ми це робимо декілька разів в рік, коли бачимо, що річка і її береги потерпають від того сміття… Чим більше часу ми проводимо на березі річки, тим більше розуміємо, наскільки важливо підтримувати чистоту цього природного ресурсу. Востаннє прибирали там восени, тоді ж вдалося зібрати багато сміття, більше десятка мішків, але все одно завдання залишається нескінченним. Скажу відверто, іноді складається враження, що це сміття ніколи не закінчиться, з кожним днем його там більшає і більшає“, — розповідає Ірина.

У справі допомагає батько однієї з дівчат, особливо тоді, коли велику кількість сміття потрібно винести до найближчих сміттєвих баків, позаяк іншого виходу, де б можна було віддати пластик, — немає.

“Скажу чесно, я відчуваю величезне полегшення, коли пластик за пластиком підіймаю з-під землі і кидаю у сміттєвий пакет. Це як скинути із себе рюкзак після важкого дня. З Ірою я неймовірно щаслива, коли бачимо результат своєї плідної праці, але разом з цим виникає велике обурення, коли ми розуміємо, що маємо вивозити “тонну” сміття власноруч. Вдячна своєму батькові, який допомагає нам. Але чому в нашій околиці немає пункту переробки пластику або хоча б спеціальні сміттєві баки для пластику? Ми скидаємо його у звичайні сміттєві баки, але не знаємо, куди це сміття потрапляє далі. Від цього стає сумно. Ми хотіли б, аби люди припинили кидати сміття у річку і замість цього ставилися до природи з повагою та любов’ю“, — каже Наталія.

Чиста річка — це не лише красивий краєвид, але й здорове середовище для нас і наших нащадків, впевнені дівчата. Їхня діяльність не залишає байдужими інших мешканців села, які також долучаються до прибирання берегів річки. Наталія та Ірина не лише демонструють свою відданість охороні природи, але й стають прикладом для інших, надихаючи їх долучитися до цієї важливої ініціативи.

Відтак забруднення пластиком річки Латориця має серйозні наслідки для екології та здоров’я людей. Негативний вплив цього забруднення відчувають не лише місцеві мешканці, а й природні угруповання, які залежать від чистого середовища для виживання.

Для вирішення цієї проблеми необхідно приймати заходи щодо зменшення використання пластику, підвищення обізнаності громадськості щодо проблеми забруднення пластиком, а також регулярні заходи з очищення річкових берегів та дна від пластикових відходів.

Який вихід з порочного кола?

Єдиним виходом, вважають екологи, є побудова заводів з переробки сміття. За їхніми словами, на кожну область має припадати 5-6 таких підприємств.

“Відповідальність за якість довкілля, перш за все, лежить на місцевій владі“, — зазначає Марія Рущак, ужгородська екологиня та додає: “Саме вона повинна забезпечити організацію централізованого та роздільного збору сміття, очищення комунальних стоків та контроль за їхнім викидом у водойми. Однак на сьогоднішній день навіть місцева та регіональна влада не можуть ефективно вирішити проблему управління твердими та рідкими відходами”.

Крім цього, у регіоні необхідно урешті “запустити” сміттєпереробний завод, щоб ефективно зменшити обсяги сміття та максимально використати його ресурс. Такий завод може стати ключовим інструментом у боротьбі з проблемою відходів, забезпечуючи їх переробку та використання у виробничих та енергетичних процесах.

“Відкриття сміттєпереробного заводу може мати кілька значних переваг. З одного боку, він допоможе зменшити обсяги сміття, яке потрапляє на сміттєзвалища, зменшуючи негативний вплив на навколишнє середовище та здоров’я мешканців. З іншого боку, завод може використовувати сміття як джерело енергії, наприклад, шляхом виробництва біопалива або генерації електроенергії. Це допоможе зменшити залежність від інших джерел енергії та сприятиме розвитку стійких енергетичних систем. Крім того, це ще і створення нових робочих місць та сприяння місцевій економіці через інвестиції та розвиток екологічної індустрії“, — розповідає Марія Рущак.

Усі мешканці регіону мають можливість приєднатися до зусиль з очищення річок. Нерідко ми забуваємо, що наші дії, такі як миття автомобіля у річці, викидання сміття поруч з водоймою чи використання стічних труб, можуть негативно впливати на екологічний стан річок.

Наші вчинки можуть спричинити забруднення та погіршення якості води, порушуючи природний баланс річкової екосистеми. Це важливо пам’ятати, оскільки річка є невичерпним джерелом життя для нашої спільноти.

Мирослав Лисович,
студент відділення журналісти УжНУ,
спеціально для Svaliava.net.

Джерело інформації: Svaliava.net