Проблема сміттєзвалищ та переробки сміття, як ніколи, гостро постає перед закарпатцями

Проблеми зі сміттям, побутовими відходами та їхньою переробкою вже багато років є болючими для Закарпаття. Найбільш нагально це питання постає на початку весни та в період паводків, коли стихійні сміттєзвалища більше вікриваються людському оку як «прикраса» річкових берегів.

Так, лютневий паводок зібрав сміття з берегів та зон заплави річок, через що утворилися нові сміттєві затори та збільшилися вже існуючі, частину відходів вода віднесла за кордон. Узимку головною проблемою щодо збору сміття з річок, визначення обсягів, прокладення маршрутів вивезення залишаються погодні умови. Повноводні річки ускладнюють доступ експертів до місць, де знаходяться сміттєві затори. Це питання активно обговорювали під час зустрічі в Закарпатській ОДА.

Свої думки з приводу наболілого для краян питання висловив Віктор Бучанський, голова ГО «Екологічний рух «Кольорові баки», який нещодавно повернувся з Угорщини, де займаються збором сміття із річок, у тому числі й того, що припливло з України. Каже, велику частину робіт за кордоном проводять громадські організації. Природоохоронні організації виконують роботи з пошуку сміття, позначають його на карті, відтак допомагають прибирати. Угорські водники надають техніку, а громадські активісти – прибирають, сортують відходи: пластик, скло здають на переробку; деревину віддають малозабезпеченим мешканцям і т.д.

Громадський активіст зазначив, що серед сміття, яке надходить в Угорщину з України, є й румунське та словацьке. Заступник голови Закарпатської ОДА Іштван Петрушка повідомив, що в цьому напрямі ведеться діалог, також потрібно поглибити співпрацю з іноземними партнерами.

У планах визначення місць, своєрідних пасток на берегах річок, де можна було б акумулювати сміття, щоб не допускати його потрапляння за кордон. Установлення камер спостереження, аби визначати, звідки відходи потрапляють до річок.

Кожен українець накопичує 250–300 кілограмів сміття, з них утилізується лише 5%. В Ужгороді цей показник трохи вищий – 14%. Однак вирішувати питання сміттєпереробки тепер важливо, як ніколи, адже полігон у селі Барвінок, куди звозять тверді побутові відходи з міста, уже роками переповнений. На виділених 9 гектарах землі є три заглиблені майданчики-котловани, куди сміття складують так званим картковим методом. Кожні ущільнені два метри непотребу, який розгортають екскаватором, перемежовують шаром ґрунту завтовшки 0,25 метра.

«300 тисяч тонн сміття закарпатці генерують щороку, це приблизно як половина всієї Угорщини. Тому якщо розподіляти ті потужності, що є, та враховувати світові практики, то в краї необхідно збудувати мінімум три сміттєпереробні заводи або заводи енергетичної утилізації», – зазначив Олексій Петров, голова Закарпатської обласної ради, під час зустрічі з міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Романом Абрамовським.

Щонайменше в 120 населених пунктах Закарпаття відсутні законно облаштовані сміттєзвалища, оскільки немає для цього коштів. Тому першим важливим кроком для вирішення питання є організація збору та вивезення твердих побутових відходів. У кількох районах Закарпаття (Ужгородському, Берегівському) відбулися певні зрушення задля розв’язання проблеми. Зокрема були створені компанії для виконання відповідних завдань: розміщення сміттєвих урн, збору, вивезення та переробки відходів, але ці послуги часто не надаються, а їхні якість і надійність залишають бажати кращого.

Проблема утилізації відходів знайома не тільки Україні, а й усьому світу. Кожна держава вирішує це питання по-різному: спалювання, захоронення, переробка, будівництво заводів, упровадження нових законів та правил. Однак перший пункт, з якого всюди починалася боротьба з відходами, – сортування сміття, проведення якого залежить саме від громадян.

Роздільний збір відходів для європейців та мешканців інших розвинених країн – повсякденна справа, як похід до магазину за продуктами. Коли подорожуєш Європою, впадає в очі велика кількість різнокольорових контейнерів для сміття. І чим розвиненіша країна, тим їх більше. В Україні дуже малий відсоток людей дійсно сортують відходи, хоча мають для цього можливості. Дехто не знає, з чого почати, а дехто просто не розуміє важливість цієї справи.

Цікаво, що в Україні з 1 січня 2018 року діє Закон «Про відходи», яким українців зобов’язали сортувати сміття. Хоча написати та затвердити на законодавчому рівні ще не значить забезпечити все необхідне для реалізації такої ініціативи. Для того щоб українці в містах та селах могли сортувати сміття для початку треба було забезпечити пункти збору необхідними контейнерами. І якщо в містах де-не-де вони все ж є, то в більшості сіл таке диво ніколи й не бачили.

Інтерактивна мапа сміттєзвалищ еcomapa.gov.ua дозволяє за кілька хвилин визначити розташування найближчого пункту приймання вторинної сировини в кожному регіоні України. На Закарпатті таких пунктів 129. А, наприклад, у Київській області – 4379. Різниця значна!

Основним побутовим сміттям у селах є пластикова упаковка та скло, а також пакувальні матеріали – поліетиленові плівки й картон, оскільки харчові відходи та інша органіка утилізуються в господарстві. Інші види відходів є менш поширеними. Отже, майже 80–85% сміття можна утилізувати. Сьогодні в Україні скляні та пластикові відходи розцінюються як важлива сировина для виробництва. Наприклад, тонна ПЕТ-пляшок коштує від 1,5 до 2,0 тис. грн, а скла – 0,4–0,5 тис. грн. Упровадження практики роздільного збору цих видів ТПВ дозволило б збирати чисту тару для переробки (ціна на неї є значно вищою, ніж на зібрану зі стихійних сміттєзвалищ), звільняючи села від сміття й створюючи в такий спосіб стабільну статтю доходу до місцевого бюджету.

Наразі сьома частина України завалена сміттям. Офіційні звалища займають площу, рівну Данії. На кожного українця щорічно припадає 10 тонн відходів, і це вдвічі більше, ніж у країнах Європейського Союзу. Не забуваймо, що ефективне та свідоме поводження громадян з побутовими відходами знижує рівень забруднення довкілля, робить чистішим повітря та покращує екологію.

Вікторія КОПИНЕЦЬ

 

Джерело інформації: Карпатський об’єктив

Поділитись: