Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

Глуханя – унікальний водний об’єкт, одне з найбільших сфагнових боліт у Карпатах, розташоване на території Негровецького природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку «Синевир». Воно займає площу 17 га і знаходиться на висоті 620 м.н.р.м., біля гори Мерша і правого берега річки Теребля. Його територія суцільно вкрита мохами: зозулин льон і сфагнум болотний .

Болото Глуханя має сферично-випуклу форму, середина болота піднята від 3 до 3,5 м в порівнянні з крайніми боковими точками. Це свідчить про те, що протягом багатьох тисячоліть накопичувалась лісова і трав’яна рослинність, яка в стиглому віці відмерла і перегнивала. Над торфовим килимом розкинувся зелений буруватий і пурпуровий сфагновий мох та рідкісні болотні рослини.

В народі болота здавна вважалися «нечистими місцями», «осередками злих духів». Нікому і в голову не приходила думка, що вони можуть мати певну цінність. Що казати про давніх горян, коли навіть у сучасному цивілізованому світі не всі хочуть розуміти важливість охорони диких ділянок природи.

Глуханя, ще донедавна дикий куточок Карпат, у 60-х роках XX століття зазнав бездумного, шкідливого впливу людини. Тодішня влада наказала провести тут роботи з будівництва осушувальних каналів. Хтось з тодішних совітських можновладців бачив Глуханю, як пасовисько, а не як природний об’єкт, що має гідрологічне значення (акумулює величезні маси атмосферних опадів) і є місцем зростання рідкісних рослин.

Різні гіпотези висуваються з приводу виникнення болота під Миршею. Заслуговує уваги думка, що колись саме тут протікала Теребля, а за зміни її русла, пов’язаної з горотворенням, натомість тут повільно утворювалося болото. Можна повірити й іншій догадці. У далеку минувшину на місці Глухані розташовувалися хвойні ліси, які відтак вирубувалися, після чого з’явився білий мох сфагнум. Це такі собі тонкі в’ялі стебла, котрі поступово відмирають внизу, внаслідок чого утворюється торф.

Глуханя – не просто болото, а цікава і цінна місцевість.

Фото: Цапулич О.