Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

Стратегічним напрямком розвитку України є iнтеграцiя до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики i політики безпеки), iнформацiйного, економічного та правового простору. Стратегія інтеграції визначає основні напрями спiвробiтництва України з Європейським Союзом (ЄС) – органiзацiєю, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної iнтеграцiї, унiфiкацiї права, економічного спiвробiтництва, соціального забезпечення та культурного розвитку.

Одним із основних напрямків інтеграційного процесу є адаптація законодавства України до законодавства ЄС. Вона полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС i сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах-членах ЄС.

Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової системи та поступове приведення у вiдповiднiсть із європейськими стандартами i охоплює серед інших галузей навколишнє природне середовище. Важливим чинником реформування правової системи України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які встановлюють спiльнi для цієї органiзацiї та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптації є iмплементацiя Угоди про партнерство та спiвробiтництво з ЄС, укладання галузевих угод, приведення чинного законодавства України у вiдповiднiсть із стандартами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у вiдповiднiсть із нормами ЄС.

Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу ще в 2001 році затвердила орієнтовний перелік нормативних документів, до яких має бути адаптовано національне законодавство. Серед 56 документів зі сфери охорони довкілля є і такі, що стосуються водної політики. Одним із найважливіших з них є Директива 2000/60/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики, або Водна Рамкова Директива ЄС (далі то тексту ВРД).

З метою вирішення питань охорони, збереження і відтворення водних ресурсів у межах річкового басейну з урахуванням адміністративно-територіальних інтересів водокористувачів, відповідно до наказу Держводагентства створено нове басейнове управління водних ресурсів річки Тиса за рахунок реорганізації Закарпатського облводгоспу.

Основним завданням БУВР Тиси є забезпечення державного управління водними ресурсами, збереження та відтворення поверхневих вод та реалізація заходів щодо розвитку водного господарства і меліорації земель, експлуатації об’єктів державного водогосподарського комплексу. Впровадження принципів басейнового управління водними ресурсами річкового басейну, як суб-басейну річки Дунай, закріплено у Водній Рамковій Директиві ЄС (2000/60/ЄС), Паводковій Директиві ЄС (2007/60/ЄС), Міжнародній комісії з захисту річки Дунай (ратифіковано Законом N 2997-III від 17.01.2002), Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (ратифіковано Законом N 1672-IV від 07.04.2004)

Загальновідомо, що більша частина річкових басейнів України є транскордонними (міжнародними). Після розширення ЄС у 2005 та 2007 роках всі річкові басейни на заході країни є транскордонними з країнами-членами ЄС (Західний Буг, малі притоки Вісли (Вишня, Шкло та інші), Дністер, суббасейни Дунаю (Тиса, Сірет, Прут та дельта Дунаю)).

Басейн р. Тиса (крім самого Дунаю) у цьому відношенні для України є найбільш типовим, тому що крім нашої держави він розташований на території ще чотирьох країн: Румунії, Угорщини, Словаччини та Сербії.

ВРД не є обов’язковою для впровадження Україною, оскільки вона не є членом ЄС. Проте, в 2002 р. Україна ратифікувала Конвенцію про охорону ріки Дунай (підписана від імені держави 29 червня 1994 р.) і є однією з 13 повноправних сторін-країн Конвенції. Наша держава сприяла створенню у 1999 р. Міжнародної комісії з захисту р. Дунай (далі по тексту МКЗРД), яка відіграє роль координуючого органу та органу впровадження Конвенції та ВРД в басейні Дунаю. Співпраця в рамках МКЗРД є важливою для України приймаючи до уваги наступне:

– Міжнародний аспект. МКЗРД є одним з найбільш впливових природоохоронних органів в Європі, участь в якому є елементом європейської інтеграції України. Басейн Дунаю є ідеальним “полігоном” для відпрацювання положень ВРД та адаптації національного водного законодавства до законодавства країн ЄС.

– Екологічний аспект. Покращення екологічного стану водних об’єктів української частини басейну Тиси, Прута та дельти Дунаю до стану другого “доброго” класу до кінця 2015 р., як того вимагає ВРД.

– Науково-освітній аспект. Можливість опанування найкращого європейського досвіду з питань управління водними ресурсами, участь у конференціях, навчанні, спільних відборах проб та їх інтеркалібрації, участь у спільній роботі з підготовки Плану управління басейном Дунаю, який має бути розроблено до кінця 2009 р. Підготовка плану для української частини Дунаю є критичною, оскільки План має бути цілісним і охоплювати весь річковий басейн.

– Фінансовий аспект. Можливість отримання міжнародної технічної допомоги для України в рамках фінансування заходів по МКЗРД.

У грудні 2004 р. під егідою МКЗРД Україна разом з чотирма іншими країнами підписала Меморандум щодо підготовки Плану управління басейном р. Тиса в підтримку сталого розвитку басейну. Протягом 2004-2007 рр. Тисянськими країнами було підготовлено Аналіз стану басейну Тиси, який є основою Плану управління. Його було представлено в Белграді в жовтні 2007 р. на Міністерській Конференції “Довкілля для Європи”, а сам План отримав схвалення уповноважених уряду всіх п’яти країн басейну.

На цьому зібранні було відзначено, що басейн Тиси є одним з найуспішніших прикладів співпраці між країнами ЄС (Румунія, Словаччина, Угорщина) та їхніми сусідами (Україна, Сербія) щодо впровадження положень ВРД.

Таким чином, річковий басейн Дунаю та Тиси, як його складової, можна розглядати як полігон для адаптації українського водного законодавства до законодавства ЄС, а саме через впровадження положень ВРД. Цей досвід можна буде поширювати на інші річкові басейни України.

Тому вже зараз всі підвідомчі міжрайонні управління працюють за басейновим принципом, що чітко видно з поданої нижче карти-схеми зон діяльності МУВГ.

11 квітня 2011 р., в Ужгороді відбулася зустріч представників міністерств довкілля п’яти країн басейну річки Тиса. У рамках головування України в Міжнародній комісії із захисту р. Дунай, у зустрічі крім делегацій Румунії, Сербії, Словаччини, Угорщини, України взяли участь представники Європейської комісії та міжнародних природоохоронних організацій. Мета зустрічі полягала в підписанні Меморандуму про порозуміння “Посилення співробітництва у басейні ріки Тиса у напрямку імплементації Плану інтегрованого управління басейном ріки Тиса з метою підтримки сталого розвитку регіону”. Перший меморандум про порозуміння був підписаний п’ятьма тисайськими країнами у 2004 році з метою розробки спільного плану управління річковим басейном. В результаті успішної співпраці експертів багатьох організацій, роботу яких координувала Міжнародна комісія із захисту р.Дунай (ICPDR), зокрема була створена спеціальна робоча група з питання управління басейном р.Тиса, у грудні 2010 року розроблений План інтегрованого управління басейном ріки Тиса, в якому визначено основні водогосподарські та екологічні проблеми басейну та заходи, спрямовані на їх вирішення, було затверджено главами делегацій Тисайських країн в Міжнародній комісії із захисту р.Дунай.

В зустрічі міністрів довкілля тисянських країн приймав участь Голова Державного агентства водних ресурсів України Василь Сташук, який виступив з презентацією про особливості басейну р.Тиса, систему моніторингу паводків в регіоні, виконання заходів “Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиса” і наголосив “на важливості комплексного підходу до управління водними ресурсами. Ризики і проблеми що виникають в процесі використання водних ресурсів є спільними для країн-сусідів, вирішення їх буде ефективним лише за умов координації зусиль всіх країн басейну р.Тиса”.

Планом інтегрованого управління басейну річки Тиса визначено 5 основних напрямків: