Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

2 лютого – День водно-болотних угідь

Цього дня у 1971 р. в іранському місті Рамcар була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція).

Рамсарська конвенція є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди ? зберегти водно-болотні угіддя (ВБУ), як середовище для водоплавних птахів. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.

Мета конвенції – припинити втрати водно-болотних угідь та зберігати існуючі, завданням конвенції є привернути увагу до проблем водно-болотних угідь та раціонального використання ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Рамсарської конвенції, під водно-болотними угіддями розуміють “райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує 6 метрів”. У Конвенції водоплавними птахами визнаються птахи, які екологічно залежать від водно-болотних угідь. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені певні критерії. На 2010 рік до Рамсарської конвееції приєдналися 160 країн світу.

Офіційна дата приєднання України до Рамсарської конвенції – 1 грудня 1991 р. Це пов’язано з тим, що ще у 1975 р. (за часів СРСР) статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надано чотирьом ВБУ України (Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каркінітська затока і Дунайські плавні). 29 жовтня 1996 р. Верховна Рада України постановила визнати Україну правонаступницею СРСР щодо участі в Рамсарській конвенції.

У 2002 р. з метою реалізації положень Закону України “Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів” (1996 р.) постановою Кабінету Міністрів України був затверджений “Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення”. Він передбачає, що на всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, забезпечується установлення спеціальних знаків на їх межах, а межі наносяться на плани та карти відповідних земельних ділянок. Згідно з положенням цієї конвенції, Україна сама визнає (на основі критеріїв, визначених конвенцією) на своїй території водно-болотні угіддя, придатні для внесення до “Списку водно-болотних угідь міжнародного значення”. Зараз мережа ВБУ міжнародного значення в Україні нараховує 33 водно-болотних угідь. Серед них у 2004 році рамсарським угіддям було визнано озеро Синевир – об’єкт Національного природного парку “Синевир”. Воно підтримує існування низки популяцій видів, що важливі для збереження біорізноманіття регіону, включаючи озерні, річкові, болотні та лісові екосистеми.

В кінці 2010 року в Україні розпочав роботу Національний комітет з питань збереження, збалансованого використання та відновлення водно-болотних угідь України (Національний Рамсарський комітет). Це рішення було прийнято 18 листопада 2010 року на установчому засіданні комітету на виконання рекомендацій 5-ї Конференції Сторін Рамсарської конвенції.

Метою створення комітету є координація дій між центральними та місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, науковими організаціями та громадськими екологічними організаціями для збереження, збалансованого використання та відновлення водно-болотних угідь України.

Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, в рамках заходів впровадження проектів Програм транскордонного співробітництва велику увагу звертає на проведення гідроекологічних досліджень річкового басейну Тиси. До цієї роботи залучаються спеціалісти Інституту гідробіології НАН України з м.Київ, Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем УжНУ та учасники громадських екологічних організацій області.

В результаті проведених досліджень в рамках проекту Програми Добросусідства Угорщина-Словаччина-Україна “Розвиток Берегівської транскордонної польдерної системи в басейні р.Тиса” у 2010 році були підготовлені підсумкові видання за результатами польових досліджень: “Природні цінності української частини регіону Берег: сучасний стан і відтворення”, “Екологічний потенціал водних об’єктів меліорованих заплав річок Закарпатської низовини” (на прикладі Берегівської транскордонної польдерної системи), в межах реалізації проекту Програми Сусідства Румунія – Україна “Покращення протипаводкового захисту та оздоровлення екологічної ситуації на прикордонній українсько-румунській ділянці р. Тиса” – “Екологічний стан водотоків басейну Верхньої Тиси (українсько-румунська ділянка) ” в якому наведено результати комплексної оцінки екологічного стану водотоків басейну Верхньої Тиси (українсько-румунська ділянка) відповідно до положень Водної Рамкової Директиви ЄС та вимог Міжнародної комісії із захисту річки Дунай.

Проводилося вивчення та аналіз природних екосистем також у рамках проекту Програми добросусідства Угорщина-Словаччина-Україна Інтеррег ІІІА “Розробка українсько-угорських комплексних планів протипаводкового захисту, розвитку водного господарства та оновлення заплавних територій у регіоні Берег і басейні р. Боржава”.

Водно-болотні угіддя мають велике екологічне значення як місця перебування двох третин усіх видів рослинного і тваринного світу, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні акумулятори вологи та фільтри очищення води. Вони також сприяють зниженню висоти паводкової хвилі, збільшенню тривалості паводку та попередженню катастрофічних явищ, збільшенню мінімального стоку річок у посушливі періоди. ВБУ мають важливе соціально-культурне та економічне значення. Вони значною мірою задовольняють соціальні потреби у любительській та промисловій рибній ловлі, спортивному полюванні, туризмі та інших видах рекреації. Крім того, не можна недооцінити здатність водно-болотних угідь накопичувати та зберігати прісну воду, забезпечуючи її природне очищення, відіграють велику роль у кругообігу води та багатьох важливих хімічних елементів у природі.