Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

Двадцять шостого квітня 2011 року минає 25 років з дня аварії на Чорнобильській атомній станції.

В зв’язку з аварією в колодязях для питної води більшості сіл Поліського району Київської області, в 30-ти км зоні від АЕС, було зафіксовано підвищений рівень радіації води.

Наказом Мінводгоспу УРСР № 243 від 08.07.1986 р. Тресту ”Закарпаттяводбуд” було поставлено завдання по будівництву водопостачання в с. Кливини і Новий Мир Поліського району.

Мене, як заступника керуючого трестом по механізації і наказом по тресту було призначено відповідальним за організацію будівництва водопостачання в цих селах.

Вирішивши з місцевими органами питання з житлом, привозом питної води для будівельних бригад, місцями складування будівельних матеріалів та їх постачальниками, а з керівництвом тресту склад робочих бригад з необхідною технікою, зразу приступили до будівництва системи водопостачання робочі бригади Мукачівського ПМК-77 під керівництвом головного інженера Носальського Валентина Григоровича та Берегівського ПМК – 193 під керівництвом майстра-бригадира Шепеля Ф.Д. В цій же бригаді 35 днів підряд працював слюсарем старший інженер відділу механізації треста ”Закарпаттяводбуд” Іллєш Федір Йосипович. Крім того, він часто був присутній на оперативних нарадах по питаннях ходу будівництва об’єктів водопостачання населених пунктів Київської та Житомирської областей прилеглих до Чорнобильської АЕС, яку проводив Зам.Міністра Мінводгоспу УРСР Гожик Д.М., на яких вирішувались всі проблемні питання.

І хоча проектної документації з будівництва водопостачання тоді не було, Носальський В.Г. разом з Шепелею Ф.Д. безпосередньо проводили розмітку і нівеліровку траси водопроводів, а двоє інженерів-проектувальників інституту ”Укрводпроект” робили ескізи, які відразу перетворювались на робочі завдання та втілювались в життя.

Особливо важко давалась робота в перші дні, у нас не було жодного дозиметра і люди знаходились в пригніченому стані, серед людей поширювались чутки, що вино і самогон допомагають виводити з організму радіонукліди і вечорами ми зустрічались з працівниками тресту ”Волиньводбуд”, яких очолював заступник керуючого трестом по механізації Пех Іван Давидович, вони проводили буріння скважин для води, у нас було вино, а у волинян – самогон, тому деколи таким чином знімали стресовий стан.

В подальшому підвищений рівень радіації в індивідуальних колодязях для питної води був зафіксований і в прилеглих селах до зони Чорнобильської АЕС Овручського району Житомирської області і нашими організаціями були побудовані і здані в експлуатацію в 1987 році системи водопостачання в селах Сидори – Мукачівська ПМК-77, с. Черепинки – Ужгородська ПМК-192 та с. Прилуки – Виноградівська ПМК-78.

Пізніше, в зв’язку з відселенням людей з заражених територій в Житомирську область, нашими організаціями були побудовані житлові будинки та системи водо і газопостачання в селах Садки та Липники.

На протязі всього періоду будівництва об’єктів водопостачання, газопостачання та житлових будинків, постачанням матеріально-технічних ресурсів займались працівники Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК) – Юрик Олександр Васильович, Бурч Петро Петрович, Гніденко Іван Андрійович, Шитєв Андраш Андрашович та Павлишинець Іван Андрійович, на жаль їх усіх уже немає в живих.

Скоро пішли з життя завдяки роботі на вищенаведених об’єктах працівники Брегівської ПМК-193:

Беца Іван Миколайович – бульдозерист

Кульчар Олександр Йосипович – машиніст екскаватора

Турані Михайло Дьордович – машиніст екскаватора

Кіш Бейло Карлович – тракторист

Овсянніков Валерій Федорович – тракторист

Пан Золтан Іштванович – муляр

Кун Йосиф Балінтович – муляр

Кун Девзев Балінтович – муляр

Понтіч Тібор Федорович – шофер

працівники Мукачівської ПМК-77:

Русин Михайло Михайлович – машиніст екскаватора

Білак Іван Васильович – зварювальник

Штима Іван Дмитрович – зварювальник

Зарудний Володимир Миколайович – слюсарь

Зиденко Михайло Михайлович – слюсарь

Смужаниця Ганна Василівна – повар

Амдрох Семен Іхілєвич – начальник ПМК-77

Було помічено, що на об’єктах краще спориться робота, в людей піднімається хороший настрій, коли разом з ними ночує, харчується хто небудь з керівництва ПМК, тресту, тому головний інженер -тресту Коленко Вадим Андрійович – зобов’язував персонально керівників побувати на об’єктах будівництва, подаючи їм особистий приклад, він сам побував там в загальній кількості – 23 дні і все це в подальшому відбилось на його здоров’ї. На жаль цієї прекрасної, чуйної людини, керівника, спеціаліста – професіонала вже 17 років немає серед нас. Вічна пам’ять всім тим, кого вже немає серед нас.

До всіх живих нехай Бог виявить свою ласку і милосердя, охороняє від усього злого, дасть їм силу, перемагаючи всі труднощі і зміцнити своє здоров’я ще на довгі роки життя.

Начальник відділу механізації, енергозбереження та охорони праці

А.М. Данкулинець