Басейнове управління
водних ресурсів річки Тиса

– оперативне оповіщення про загрозу паводків;

– активне управління паводковим стоком шляхом здійснення організаційних та інженерних заходів.

Головний інженер Олег Кисіль обґрунтував для глядачів, яким саме чином виконуватиметься дана Програма. Розв’язання проблеми передбачається шляхом технічного вдосконалення системи існуючого комплексу протипаводкового захисту за рахунок значного збільшення обсягу робіт з будівництва і реконструкції гідротехнічних протипаводкових споруд, забезпечення управління паводками та здійснення контролю за їх проходженням, створення автоматизованої системи моніторингу кількісного і якісного стану водних ресурсів у басейні р. Тиси та її приток.

Виконання заходів Програми, в тому числі будівництва 42 протипаводкових ємностей загальним об’ємом 288 млн.м3 та 24 польдерів об’ємом 255 млн.м3 в значній мірі вплине на регулювання паводкового стоку 1% забезпеченості (1 раз на 100 років) та на гідрологічні характеристики р.Тиса, тобто витрати паводкових вод зменшаться до 3,2 тис. м3/c (на 35-40%), а рівень води у паводок – на 100-150 см не тільки на території Закарпаття, а також на кордоні з суміжними країнами, що вже стали країнами Євроспільноти.

Глядачів також цікавило питання щодо регулювання і розчистки русел річок. Внаслідок проходження на ріках області високих рівнів води спостерігається еродованість басейнів та підняття базису річки, що в свою чергу призводить до утворення в руслах річок значних відкладів і островів із гравійно-піщаної суміші. Тому Закарпатський облводгосп вважає, що необхідність виконання робіт з розчистки русел річок не викликає сумнівів, оскільки явища, які розвиваються в річці внаслідок утворення відкладів та островів сприяють інтенсивному розмиву берегів та руйнуванню берегоукріплюючих споруд, а також викликають необхідність нарощування водозахисних дамб.

Головний інженер облводгоспу Олег Кисіль роз’яснив телеглядачам, хто саме і як має право виконувати роботи з розчистки русел річок. Облводгосп згідно своїх повноважень, як орган управління, керуючись положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №557, отримавши заяви на розчистку русла від суб’єктів господарювання на протязі 30 днів розглядає подані матеріали і приймає відповідне рішення. Дозволи на право проведення робіт по розчистці річки видаються на підставі акту обстеження ділянки русла річки, проектно-кошторисної документації, погодження органів місцевого самоврядування, територіальних органів Мінприроди та інших зацікавлених організацій. Дозволи видаються міжрайонним управлінням водного господарства, які до виконання робіт можуть залучати приватні чи інші організації, що в свою чергу дозволяє здійснювати контроль за виконанням робіт. Необхідно зауважити, що до цього часу подібні роботи проводились без залучення бюджетних коштів.

Виконуючи роботи з розчистки русла ріки, розглядається не тільки питання вибору гравійно-піщаної суміші, але в склад проекту включаються і роботи по берегоукріпленню та благоустрою ділянок річок.

Враховуючи актуальність даної проблеми, Закарпатський облводгосп з врахуванням досвіду сусідніх областей підготував з участю зацікавлених організацій проект рішення обласної ради, який врегулює зазначені питання. Дане рішення прийнято сесією облради 27.08.2008 р.

Численні запитання від телеглядачів прозвучали щодо забруднення та засмічення річок. Начальник відділу комплексного використання водних ресурсів Едуард Осійський відзначив, що ситуація з очисткою стічних вод на території області продовжує залишатися складною. Більшість очисних споруд на території області на даний час не відповідають природоохоронним вимогам і потребують невідкладного ремонту, а в деяких випадках взагалі не працюють вже роками.

Так очисні споруди Тячівського та Рахівського районів зруйновані паводками 1998 та 2001 років й по сьогодні не відновлені. Без будь-якої очистки скидають стічні води водоканали в Тячеві, Дубовому, Буштині, Кобилецькій Поляні. Через бездіяльність місцевих органів влади не працюють очисні в Берегові та Міжгір’ї, а очисні споруди міст Ужгорода та Мукачева перевантажені. Так, зокрема, очисні споруди м. Ужгорода при проектній потужності 18,2 млн. м3 приймають більше 28 млн м3 стічних вод.

В деяких населених пунктах очисні споруди можна “знайти” тільки на папері. Підприємства, яким вони колись належали, давно відійшли в минуле, а очисні споруди передані на баланс сільських та селищних рад, які не в змозі навести лад. Це питання добре відоме всім органам влади від найнижчого рівня і закінчуючи міністерствами та державними комітетами.

Попадання забруднених стічних вод у водні об’єкти загрожує погіршенням якості поверхневих вод, що, створює загрозу забруднення підземних водоносних горизонтів, в тому числі і тих, які містять мінеральні води, а зважаючи на їх міждержавне значення, може викликати застосування штрафних санкцій з боку держав-сусідів. Для проведення ремонтних робіт на хоча б найголовніших КОС в області щороку відсутні необхідні кошти. Хоча вже на початку цього року є певні позитивні моменти щодо реконструкції очисних споруд в Ужгороді та Мукачеві.

Цілий ряд проблем існує і в питаннях розміщення та утилізації відходів. В умовах малоземелля виділення земельної ділянки під сміттєзвалище, особливо у гірській місцевості є проблематичним. Незважаючи на заходи, що постійно вживаються з боку органів влади, на місці ліквідованих стихійних сміттєзвалищ виникають нові. Відсутність екологічної культури в значної частини населення призводить до того, що найчастіше такі стихійні сміттєзвалища виникають в прибережних смугах річок та потічків. В містах Мукачево, Чоп, Виноградово, Берегово та селищі Перечин існуючі полігони твердих побутових відходів відпрацювали свій ресурс і виникла потреба створення в цих населених пунктах нових сміттєзвалищ, облаштованих згідно з вимогами екологічної безпеки та санітарно-гігієнічними нормами.

Проблема утилізації побутових відходів, сміття є настільки актуальною, наголошує Едуард Осійський, що якщо в найближчий термін їх не вирішити, то річки Закарпаття й надалі нестимуть цей непотріб в Європу, що може призвести до міжнародних конфліктів та санкцій.

Проблемою залишається екологічний стан у водоохоронних зонах і прибережних смугах на потоках і річках області. Відсутність конкретних землекористувачів, розформування та розпаювання колективних сільгосппідприємств, віднесення і включення цих земель до адміністративних територій сільських і селищних рад без механізму дієвого контролю є основною причиною. Особливої гостроти ця проблема набрала під руйнівною дією березневого паводку 2001 року, яким знищено десятки кілометрів прируслових насаджень, утворено сотні осередків наносів намулу і гравію, залишків деревини та відходів побутового сміття, змінено русла рік і потоків, знищено сотні гектарів присадибних ділянок і сільгоспугідь.

Необхідно визнати воду економічним продуктом. Вона має вартість, як мають її земля, ліс, надра. Вартість води складається з її цінності як природного ресурсу (з урахуванням потенційної вигоди) і витрат на цілеспрямоване відтворення водних ресурсів після їх використання. Платежі повинні повністю відшкодовувати витрати на реалізацію економічно і соціально обґрунтованих заходів для сталого відтворення екологічно повноцінних водних ресурсів. Розміри платежів мають стимулювати раціональне водокористування.

Вода – це життя, говорили давньогрецькі вчені і якщо ми не наведемо лад в питаннях збереження чистоти наших річок, то в майбутньому наші діти, внуки не матимуть здорове середовище для проживання, не знатимуть краси карпатських рік, перлин Срібної Землі.

Відділ КВВР