Озеро Марічейка

Озеро льодовикового походження з романтичною дівочою назвою Марічейка знаходиться в підніжжі гори Шурин–Гропа. Є частиною Карпатського національного парку. За своєю величиною у 10 тисяч квадратних метрів водойма займає друге місце у Чорногірському масиві. Хоча за глибиною у 0,8 метра поступається багатьом гірським озерам. Через свою видовжену форму озеро нагадує велетенську краплину роси, яка застигла серед густих смерекових лісів. Живиться Марічейка за рахунок численних підземних джерел та опадів. З озера проклав шлях струмок, який проходить через ялиновий ліс і витікає в долині річки Погорілець. За всією цією красою з висоти споглядає гора Піп Іван, що знаходиться на північному заході від водойми.

Існує легенда: колись дуже давно, коли ще на наші землі зазіхали злі монголо-татарські іга, було неподалік гори Шурин поселення. І жили в ньому двоє закоханих – Іван і Марічка. Зустрічалися вони потайки, подалі від злих язиків. Єдиними свідками їх зустрічей були вершини та густі ліси. І ось одного разу, коли поспішала Марічка на зустріч до коханого, то побачила з висоти, як наближалися непрохані гості. В голову сміливої дівчини не прийшло нічого іншого, як попередити селян про небезпеку. Відправивши Івана навипередки ворогу, сама вирішила його відволікти . Татари на прудких конях швидко наздогнали бідолашну. Познущавшись над дівочою гідністю та красою, кинули Марічку вбитою серед лісу. А селяни тим часом встигли врятуватися. За однією із версій озеро – то сльози Івана, які той довго проливав за своєю коханою. За іншою – розгнівані гори не витримавши наруги над нещасною Марічкою, почали скидати величезні брили. Ті важкі камені утворили провалля, в яке і потрапили лиходії. Слідом за кам’янним градом почалися сильні зливи, які за декілька днів на цьому місці утворили озеро. Вдячні за порятунок люди назвали його в честь своєї рятівниці. А ліс, який оточує водойму, Дівочим.

Поділитись: